Сертифікація лісів

 FSC сертифікація системи ведення лісового господарства підтверджує, що лісове господарство ведеться у спосіб, що зберігає біологічне різноманіття та приносить користь життю місцевих жителів та працівників, забезпечуючи при цьому його економічну життєздатність.

Лісова сертифікація – оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку. Метою лісової сертифікації є забезпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства шляхом виконання відповідних загальновизнаних і таких, що заслуговують на довіру, стандартів.

Екологічно збалансоване і відповідальне ведення лісового господарства передбачає заготівлю лісоматеріалів та іншої лісової продукції при одночасному збереженні біорізноманіття та продуктивності лісів, природних екологічних процесів.

Соціально орієнтоване ведення лісового господарства сприяє зростанню добробуту місцевого населення і суспільства в цілому, а також стимулює місцеве населення зберігати лісові ресурси.

Економічно життєздатне використання лісових ресурсів означає, що лісове господарство і лісокористування організовані й управляються таким чином, щоб бути прибутковими, проте не шляхом виснаження лісових ресурсів і природних екосистем.

Проведення сертифікації здійснюється акредитованими на міжнародному (чи національному на підставі схвалених міжнародних процедур) рівні організаціями. Такі процедури сертифікації гарантують незалежність, неупередженість та об’єктивність оцінки ведення лісового господарства у будь-якій країні.

Лісова сертифікація включає дві складові. Перша, це сертифікація системи ведення лісового господарства, а друга – сертифікація ланцюга постачання продукції. Під час першої відбувається оцінка відповідності лісового господарства сукупності екологічних, соціальних і економічних вимог, друга торкається налагодження системи відстеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача через усі етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем. Таким чином, якщо перша складова безпосередньо стосується лісових господарств, то друга – деревообробних і лісоторговельних підприємств, які використовують деревину з сертифікованих лісів.

Зазвичай, сертифікована продукція маркується відповідним логотипом задля гарантування споживачеві законність і сталість джерел походження деревини, яка використовувалася для виготовлення товару.

Лісовим кодексом України передбачено, що лісова сертифікація є неодмінна (умова) складовою організації лісового господарства, яка ґрунтується на міжнародних вимогах (стандартах).

В Україні розвиток отримала лісова сертифікація за міжнародною схемою Лісової опікунської ради (Forest Stewardship Council®, FSC) – міжнародної некомерційної неурядової організації, метою якої є просування відповідального управління лісами в усьому світі.

Ведення лісового господарства повинно відповідати вимогам стандарту

FSC-STD-UKR-01-2019 V 1-0

FSC національний стандарт системи ведення лісового господарства для України

Стандарт містить 10 принципів та 64 критерії

 ПРИНЦИП 1: ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ( 8 критеріїв)

Підприємство має дотримуватись всіх застосовних законів, нормативних документів і ратифікованих державою міжнародних угод, конвенцій і договорів.

ПРИНЦИП 2: ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ТА УМОВИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ (6 критеріїв)

Підприємство має підтримувати або підвищувати соціально-економічний добробут працівників.

ПРИНЦИП 3: ПРАВА ТУБІЛЬНИХ НАРОДІВ

Підприємство має виявляти та підтримувати законні та звичаєві права тубільних народів на власність та господарювання на землях, територіях та використання ресурсів, які зазнають впливу господарської діяльності.

Вказівка: відповідно до означення FSC щодо тубільних народів, схваленого Постійним форумом ООН з питань тубільних народів, такі народи відсутні в Україні.

 ПРИНЦИП 4: СТОСУНКИ З ГРОМАДАМИ  (8 критеріїв)

Підприємство має сприяти підтриманню або підвищенню соціально-економічного добробуту місцевих громад.

 ПРИНЦИП 5: ВИГОДИ ВІД ЛІСІВ (5 критеріїв)

Підприємство має ефективно господарювати з різноманітними продуктами і послугами одиниці господарювання з метою збереження або підвищення тривалої економічної життєздатності та отримання широкого спектра соціальних та екологічних вигод.

ПРИНЦИП 6: ЦІННОСТІ ДОВКІЛЛЯ ТА ВПЛИВИ (10 критеріїв)

Підприємство має підтримувати, зберігати та/або відновлювати послуги екосистем та цінності довкілля одиниці господарювання, а також має уникати негативних впливів на довкілля, виправляти або пом’якшувати такі впливи.

ПРИНЦИП 7: ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРЮВАННЯ (6 критеріїв)

Підприємство має мати план ведення господарства, узгоджений з його політиками та цілями і відповідний до масштабу, інтенсивності та ризиків його господарської діяльності. План ведення господарства має виконуватися та оновлюватися на основі результатів моніторингу, щоби сприяти адаптивному веденню господарства. Відповідна планувальна та процедурна документація має бути достатньою для інструктування персоналу, інформування сторін, чиї інтереси зачеплено, та зацікавлених сторін, а також для обґрунтування господарських рішень.

ПРИНЦИП 8: МОНІТОРИНГ ТА ОЦІНЮВАННЯ (5 критеріїв)

Підприємство має демонструвати, що поступ у досягненні цілей господарювання, впливи господарської діяльності та стан одиниці господарювання відстежуються [моніторяться] та оцінюються відповідно до масштабу, інтенсивності та ризику з метою виконання адаптивного ведення господарства.

ПРИНЦИП 9: ОСОБЛИВІ ЦІННОСТІ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ (4 критерії)

Підприємство має підтримувати та/або збагачувати особливі цінності для збереження (ОЦЗ) в межах одиниці господарювання шляхом застосування запобіжного підходу.

ПРИНЦИП 10: ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗАХОДІВ (12 критеріїв)

Господарські заходи, що провадяться підприємством на території одиниці господарювання, мають добиратися та виконуватися відповідно до одночасно як економічних, екологічних і соціальних стратегій та цілей підприємства, так і Принципів та Критеріїв FSC.